Останні успіхи України у війні з Росією змушують лідерів деяких європейських держав поводити себе не зовсім по-європейськи. Ще від початку війни усі ми спостерігаємо, які гучні заклики лунають від європейських політиків та хто насправді допомагає Україні. Вторгнення РФ в незалежну Україну показало справжнє обличчя західних політиків.

Дехто мовчки вболіває за вирішення конфлікту, яке дозволило б нормалізувати відносини у сфері енергетики, а дехто відкрито не приховує свою проросійську позицію, наприклад, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. 

 Угорщина відмовилася допомагати Україні у війні проти Росії. Партія Орбана погодилася платити росіянам за газ у рублях, а також не дозволила трансфер зброї з ЄС через свою територію.

Те, що Угорщина, – сателіт Росії, давно відомий факт. Вони отримують досить велику кількість грошей, щоб лобіювати інтереси Росії. Кожні 6-8 років Угорщина отримує мільярди боргів від Росії. 

Формально угорська влада долучилась до засудження колективним Заходом невиправданого російського вторгнення в Україну та посилення колективного європейського тиску на країну-агресора. Водночас риторика угорських посадовців стосовно РФ та Путіна залишається обережною.

На жаль, зараз ми спостерігаємо за тим, як деякі держави-члени ЄС нехтують західними ліберальними демократіями, підтримуючи ідеологію тоталітаризму.  

На мою думку, офіційний Будапешт досі намагається маневрувати між санкціями та дружбою з Кремлем, щоб зберегти „баланс інтересів”.

Президент ще однієї європейської держави Франції Еммануель Макрон вважає за краще залишити відкритим вікно для діалогу з Росією, попри осуд дій президента Володимира Путіна:

„Думаю, що це моя відповідальність – хоч і засуджуючи, накладаючи санкції, продовжуючи реагувати, залишати це вікно відкритим, щоб одного дня, коли виникне нагода, можна було досягти припинення бойових дій”.

 Ще на початку війни Росії з Україною Макрон закликав не принижувати Путіна, мовляв, “ми не є у війні з Росією”.

А напередодні виборів у Франції  Еммануель Макрон висловився про війну в Україні, сказавши, що Франція має „діяти, щоб уникнути” будь-якої ескалації конфлікту і навіть  наполіг, що потрібна нова порція санкцій проти Росії, зокрема проти її нафтовидобувної та вугільної галузей.

Я вважаю, що поведінка Макрона є яскравим прикладом гри на дві сторони, адже ми бачимо з однієї сторони фальшиві заяви, які лунають напередодні виборів, з іншої справжню позицію Президента Франції.

Уже третій місяць поспіль Україна просить у Німеччини надати їй важку техніку. За таке постачання Бундестаг проголосував ще наприкінці квітня. Тоді Берлін обіцяв передати 50 самохідних зенітних установок „Гепард” – але за місяць уточнив, що відправить їх лише у липні.

Пізніше німецький канцлер Олаф Шольц почав стверджувати, що офіційний Берлін не може передати на прохання України важке озброєння, яким користується Бундесвер, оскільки збергігається ризик нападу РФ на НАТО. Натомість він вважає найкращим варіантом допомоги для України колишню радянську зброю, яка не потребує навчання.

Українська депутатша Верховної Ради Анастасія Радіна назвала розмови про передачу „Гепардів” Україні принизливими: „Це ставить запитання: кого насправді підтримує Німеччина?”.

  Президент Польщі Анджей Дуда навіть звинуватив Німеччину у зволіканні.

Я вважаю, що німецький уряд робить занадто мало, щоб допомогти Україні і це ставить під сумнів проросійську позицію Німеччини, можна навіть подумати, що Німеччина є головною ціллю російських кампаній в Європейському Союзі.

Також, проросійські позиції деяких європейських і американських політиків пов’язані, зокрема, з їхнім ірраціональним страхом перед Росією. Політичні еліти Заходу „хочуть повернутись у довоєнний час, не бажаючи вирішувати проблем.

Вони звикли до певних правил ведення бізнесу з Росією. Адже до війни це давало змогу отримувати чималі доходи. Вони хочуть спробувати відновити бодай якусь можливість заробляти гроші без конфлікту, бо бояться, що європейська економіка буде іншою і потребуватиме перегляду ключових правил, зокрема в енергетиці.  

Фашистського лідера потрібно перемогти. Адже, якщо Росія переможе у війні з Україною, це буде знищенням демократії силою та деморалізація демократій у всьому світі.

Facebook
YouTube